З історії села

Село Джурин розташоване на мальовничих берегах невеличких річок Вовчої, Деребчинки та  Джурки. Через село проходить автомагістраль Вінниця – Могилів – Подільський.  У географічному плані село розташоване в межах південно – східної частини Подільської височини в середній течії Дністра – ріка Джурка впадає в ріку Мурафу, а та несе свої води до Дністра.

З шести колгоспів в Джурині залишився один колгосп під назвою «Україна». У 1974 р. колгосп було перейменовано на «Радянська Україна». З часом цей колгосп став багатогалузевим сільськогосподарським підприємством: займалися вирощуванням зернових, було дві молочно-товарних ферми, свинарник, птахоферма, великий сад. Мало також господарство власний кар’єр, де різали блоки із черепашника. Найбільшого розквіту господарство досягло у роки головування Попова М.В.

6 грудня 1991 року всі жителі села Джурина майже одноголосно проголосували за незалежність України. Збулася предковічна мрія наших дідів і прадідів. Ми отримали свою державу. Та внаслідок великих економічних прорахунків Україна потрапила  в затяжну економічну і соціальну кризу. Зупинилися майже всі підприємства Джурина. Почалося масове безробіття. Десятки наших односельців в пошуках роботи залишили село. Зараз наші люди працюють в Росії, багато наших людей виїжджають за кордон: в Польщу, Чехію, Італію, Португалію.

Складна в  нашому селі і демографічна ситуація. Щороку в Джурині помирає в середньому 70 чоловік, а народжується трохи більше 20. Лише на початку XXI ст. в селі почалося незначне економічне піднесення. На повну потужність запрацювало Джуринське шахтоуправління, почав відвойовувати колишні ринки збуту  Джуринський машинобудівний завод.