Підприємства села Джурин

Джуринський машинобудівний завод

Це найбільше підприємство села. Він  виник на основі колишнього цукрового заводу, збудованого ще 1837 року на березі річки Джурки. Власником цього заводу був пан П. Сабанський. Продуктивність цукроварні спочатку була невеликою. Лише після  реконструкції 1890р. за добу тут  вже могли переробляти 3500 ц. буряків. Друга реконструкція 1912  року дала змогу підняти продуктивність до 5000 ц. і виробляти за сезон 72000 ц. цукру. Директором заводу був Городиський П.М., його помічником – Халфін О.В., хіміком – Ієрусалимський Є.І., бухгалтером – Лесневич К.

Після революції 1917 року завод було націоналізовано. Тривалий час завод не працював. Відновив роботу лише 1926 року. З року в рік  завод нарощував виробництво. В 1940 році завод уже переробляв за добу 85000 ц. буряка. В липні 1941 року, десь за тиждень до окупації Джурина, сапери Червоної Армії підірвали завод. Дорога знову відіграла рокову роль в історії Джуринаю Соснівський та Деребчинський цукрові заводи були далеко від центральних доріг і залишилися неушкодженими. Після війни все списали на німецьких окупантів. В рахунок репарації навіть привезли з Німеччини інший цукровий завод. Всі під’їзні шляхи залізниці були забиті устаткуванням. Та Джуринський цукровий завод чомусь так і не відновили. Все устаткування розібрали на інші заводи.Лише 1954 року з колишнього цукрового заводу було створено ремонтно – механічні майстерні для виготовлення нестандартного обладнання для цукрових заводів. Через кілька років ці майстерні   було перетворено на машинобудівний завод, який очолив І.Д. Шмагайло. Пізніше директорами заводу були  В. Шпортко та М. Попов. В останні роки на заводі реконструювали існуючі цехи, збудували нові приміщення ливарного і механічного цехів.

Важкими для заводу стали 90-ті роки минулого століття, та підприємство зуміло зберегти виробничі потужності. Не дивлячись на економічну кризу на заводі спромоглися провести реконструкцію ливарного цеху, на повну потужність запрацювала електропіч.

У 2001 році було проведено державну сертифікацію основної технологічної продукції заводу, значно було розширено експорт продукції в Росію, Молдову, Білорусь, Литву, Латвію. Зараз підприємство носить назву Відкрите акціонерне товариство « Джуринський машинобудівний  завод». Очолює товариство Г.Я. Хашко.

СТОВ «Мрія»

Це сільськогосподарське підприємство виникло з колишнього колгоспу «Радянська Україна». Як відомо, з 1959 р. в селі залишився один колгосп під назвою «Україна». Першим головою об’єднаного колгоспу був Крейчман Яків Борисович. З1962 по 1974 рр. господарство очолював Попов М.В. За часів його керівництва колгосп досяг найкращого розвитку: було збудовано Будинок культури, музичну школу, баню, приміщення сільської ради, десять тваринницьких комплексів, контору колгоспу.
З лютого 1974 р. по лютий 1992 р. господарство очолював Турчак В.П. З 1 березня 1992 р. по даний час господарство очолює Яковишен С.О. У березні 1993 р. колгосп реформовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Мрія», а з 1 квітня 2000 р. у СТОВ «Мрія». За господарством було закріплено 2900 га ріллі, 46 тракторів, 40 автомашин, 14 комбайнів, 1200 голів ВРХ, 1400 свиней, 600 овець, 40 коней. Земля і майно розпаювались між всіма працівниками колгоспу. СТОВ «Мрія» є правонаступником колгоспу «Радянська Україна».

Джуринське шахтоуправління

Це теж велике промислове підприємство Джурина. Спеціалізується воно на виготовлені блоку – черепашника для будівельних потреб. В надрах Джурина залягає сотні тисяч тонн цього каменю. Для будівельних потреб цей камінь в селі використовували давно.      Звичайно, в той час різали його вручну. Лише в середині 30-х  років минулого століття виробництво блоків поклали на промислову основу: організували бригади каменярів – різальників ,облік та збут продукції. В середині 50-х років в урочищі Лиса гора було відкрите держане підприємство для виготовлення блока – черепашника. Там було збудовано велике адміністративне приміщення, збудовані були майстерні , склади . Видобували блоки вже не відкритим способом, як колись, а прорізали спеціальні горизонтальні підземні шахти – штольні. Для цього придбали складні каменерізальні машини , які приводили в рух електродвигуни. Оскільки в селі на той час централізованої електромережі ще не було, то генератори крутили потужні дизельні двигуни. Так було аж до кінця 60-х років. Очолював шахтоуправління в ці роки Боднар І.І. В сімдесяті роки минулого століття всі приміщення шахтоуправління були переведені на західну околицю Джурина на Мурафську вулицю. Після тривалого спаду виробництва в 90 роки зараз підприємство знову запрацювало на повну потужність. На сьогоднішній день очолює шахтоуправління Мельник О.М.

Є в Джурині і деревообробне підприємство

Знаходиться воно на виїзді із села по дорозі Джурин – Рахни. Це колишній обозний цех    військової частини. До війни там виготовляли кулеметні тачанки, кінні повозки та інший гужовий реманент для потреб Червоної Армії. 50-60рр минулого століття виробництво було значно розширене: Цех було обладнано сучасними деревообробними станками, збудовано нові приміщення. І як наслідок цех почав виготовляти величезну кількість дерев’яних виробів, які користувалися високим попитом як у населення так і у різних установах та підприємствах. Після  приватизації у 90-х роках минулого століття цех став приватним підприємством.